Видалення кісти яєчника (едометріоїдна, дермоїдна, муциноза, серозна)

Кіста яєчника – освіта, що формується в яєчниках – парних статевих залозах. Є порожниною, заповненою рідиною. Залежно від виду та розміру кіста може призводити до різних наслідків від дискомфорту в нижній частині живота до сильних болів та безпліддя. Часто єдиним ефективним методом лікування кісти яєчника є її хірургічне видалення.

Види кист яєчника

Розрізняють два основні типи кіст, що формуються в яєчниках:

• Функціональна. Кіста утворюється з домінантного фолікула при порушенні процесу овуляції, коли дозріла яйцеклітина не знаходить виходу назовні через збереження та збільшення яйцевого мішка. Її розміри можуть досягати 8-10 см у діаметрі та більше. Зазвичай функціональні кісти розсмоктуються самостійно протягом 1-3 менструальних циклів, не потребуючи лікування.
• Органічна. Це патологічна кіста, яка не розсмоктується самостійно та потребує хірургічного лікування. Її формування можуть спричинити травми, гормональна терапія, стресовий стан, хронічні та інфекційні захворювання органів малого тазу, порушений обмін речовин.

При попаданні в яєчники клітин ендометрію – слизової оболонки порожнини матки – формується ендометріоїдна кіста. Ендометрій у дні кожної менструації відшаровуватиметься і заповнюватиме менструальною кров’ю порожнину, що утворилася.

При порушеннях ембріогенезу може сформуватися тератома – дермоїдна кіста у вигляді капсули, усередині якої містяться нетипові для залози тканини – кістки, зуби, шкіру, волосся. А з тканин зв’язкового апарату яєчника іноді формується пароваріальна кіста. Вона розташовується не в самому яєчнику, а біля нього чи поруч із фалопієвими трубами.

Методи видалення кисти

Спосіб видалення кісти вибирає хірург, ґрунтуючись на результатах діагностики. Існують такі види хірургічного втручання:

• Лапароскопія Доступ до яєчника забезпечується через 3 розрізи завдовжки близько 1 см у нижній частині живота. Через них у черевну порожнину вводиться ендоскопічне обладнання, за допомогою якого видаляють кісту.
• Лапаротомія (відкрита операція). Виконується за допомогою скальпеля. Має на увазі виконання досить великого розрізу в нижній частині черевної стінки для забезпечення доступу до патологічного вогнища. Це найбільш травматичне хірургічне втручання, яке проводять при перекруті яєчника, кістах великого розміру або гнійних процесах.

Найчастіше вдається видалити кісту лапароскопічним способом. Це найкращий метод проведення операції. Але іноді потрібне широке втручання. Наприклад, за високого ризику рецидиву лікар може провести резекцію яєчника. У цьому випадку разом із кістою він видаляє частину залізистої тканини.

Плюси лапараскопії

Перевага завжди віддається видаленню кісти яєчника лапароскопічним способом, якщо він дозволяє виконати поставлені перед хірургом завдання. Це з наступними перевагами лапароскопії перед відкритим способом проведення операції:

• мінімальне ушкодження тканин;
• мінімум втрати крові;
• мала ймовірність розвитку ускладнень у післяопераційний період;
• швидкий період реабілітації – жінка раніше відновлюється та повертається до звичайного способу життя;
• хороший косметичний ефект – після лапароскопії залишаються 3 маленькі рубчики, які з часом зменшуються і освітлюються, стають майже непомітними.

Свідчення і протипоказання до оперативного видалення кісти яєчника
Показаннями до хірургічного видалення кісти яєчника є:

Функціональна кіста за відсутності ефективності консервативної терапії (освіта не зменшується протягом 3-6 циклів).
Будь-яка органічна кіста, яка становить загрозу для жіночого здоров’я. Якщо кістозну освіту зберегти, може статися його злоякісне переродження, розрив капсули, кровотеча.
Будь-яка кіста на ніжці існує високий ризик її перекручування, в тому числі сплетення з матковою трубою.
Будь-які кісти, сформовані у постклімактеричний період.

До лапароскопії є деякі протипоказання. Малоінвазивним способом операція може бути не проведена при ожирінні ІІІ та ІV ступеня – товстий шар жиру не дозволяє використовувати лапароскопічне обладнання. З цієї ж причини лапароскопія може бути складною при великому спайковому процесі.

Передопераційна підготовка 

Операція проводиться після попередньої підготовки, яка включає передопераційне обстеження. Його призначають виявлення можливих протипоказань та оцінки стану здоров’я. Під час нього проводять:

• Загальний аналіз сечі.
• Біохімічний аналіз крові та коагулограму.
• Дослідження крові на інфекції, резус-фактор та групу.
• Флюорографію.
• Дослідження мазка на флору.
• Електрокардіографію.
• УЗД органів малого тазу.

Якщо протипоказань не виявлено, пацієнтці призначають консультацію анестезіолога. Йому потрібно повідомити про наявні алергічні реакції. З цієї інформації лікар проведе індивідуальний підбір анестезії.
Операцію проводять на 5-7 день циклу. Це з циклічною зміною гормонального фону жінки. Якщо менструація триває довше 7 діб, кісту видаляють одразу після завершення кров’янистих виділень. У постклімактеричний період хірургічне втручання проводиться у будь-який день.

Бажано протягом 2–3 днів перед хірургічним втручанням дотримуватись дієти для нормалізації роботи ШКТ та зменшення газоутворення. Це полегшить самопочуття жінки у післяопераційний період. Оскільки операцію роблять під наркозом, напередодні допускається лише легка вечеря. Також увечері слід прийняти гігієнічний душ або ванну, видалити волосся з лобка. З ранку не можна ні їсти, ні пити. В іншому випадку після введення загальної анестезії може початися блювання.

Як проходить операція?

Кісту яєчника видаляють під загальним наркозом. Попередньо пацієнтка лягає на стіл, розташований під кутом 30% до горизонту (голова повинна лежати нижче за тулуб). У такому положенні кишечник зміщується у бік діафрагми, забезпечуючи зручний доступ до яєчників.

Методика проведення лапароскопічної операції:
Хірург виконує 3 розрізи завдовжки близько 10-15 мм. Один розріз – в області пупка, ще два – з боків у нижній частині живота.
В отвір у пупці лікар вводить лапароскоп і надує черевну порожнину вуглекислим газом для поліпшення огляду внутрішніх органів.
У бічні розрізи хірург вводить троакарі-маніпулятори, за допомогою яких можливе проведення резекції, вилущування, аспірації вмісту кісти тощо.
Видаливши кісту, хірург витягує інструменти з черевної порожнини та накладає шви на розрізи, накладає пов’язки.
Віддалений матеріал поміщають у контейнер. Потім його відправляють до лабораторії щодо гістологічного дослідження. Також Вас можуть зацікавити інші послуги клініки: УЗД органів малого тазу, консультація гінеколога або урологія.

Ефективність і безпека операції

Після лапароскопічного втручання жінки іноді стикаються з болем, який пов’язаний із скупченням вуглекислого газу в черевній порожнині. Газ тисне на нервові закінчення та дратує їх. Це явище є безпечним для здоров’я пацієнтки і проходить самостійно. Не становить небезпеки також підшкірна емфізема – скупчення вуглекислого газу в підшкірній клітковині.

Найбільш небезпечними ускладненнями є кровотеча та спайковий процес. Накопичення крові в післяопераційній порожнині може призвести до розвитку перитоніту, а спайки порушують анатомію органів репродуктивної системи, часом призводячи до безпліддя.

Післяопераційний період

Встати з ліжка можна через 3-5 годин після операції. У стаціонарі пацієнтка проводить 2-3 доби. Шви знімають на 6-7 день. До початку наступного циклу жінці забороняється вести статеве життя, піднімати тяжкості та виконувати важку роботу. У разі сильного болю призначається прийом знеболюючих препаратів. Для профілактики інфекційних ускладнень також проводиться курс антибактеріальної терапії.

ОСОБЛИВОСТІ ХАРЧУВАННЯ
Перші 5-7 діб після операції слід дотримуватись дієти. Меню має складатися з овочевих та нежирних м’ясних бульйонів, каш, зварених на воді. Харчуватись слід невеликими порціями, але часто (5-6 разів на день). Необхідно дотримуватися питного режиму (норма споживання води – 1,5 л на добу). Через тиждень можна поступово повертатися до колишнього харчування.

Вагітність після лапароскопії

Лапароскопія – органозберігаюча операція, після якої репродуктивна здатність жінки не страждає. Навіть якщо було видалено одне з яєчників, другий продовжує функціонувати. Тому вагітність можлива. Однак планувати її слід не раніше ніж через 2-6 місяців після операції.

Попередньо слід відвідати лікаря, який оцінить стан репродуктивної системи і допоможе підготуватися до вагітності. Якщо вагітність не настає, проводиться додаткове обстеження. Якщо з’ясується, що патологічне вогнище було видалено не повністю, проводять повторну операцію.