Грижа білої лінії живота

Грижа білої лінії живота – захворювання, що виявляється аномальним випинання по серединній лінії. Патологія на початкових стадіях може виявлятися лише естетичними недоліками. Але, у розвитку дефектів білої лінії, розширення грижових воріт, до симптомів додаються болю різного ступеня, дисфункція кишечника (нудота, блювота).

Найгрізніший стан при грижі – утиск її вмісту. Таке ускладнення потребує екстреного хірургічного втручання задля збереження життя хворого. Правильно діагностувати та спрогнозувати перебіг захворювання може лише кваліфікований спеціаліст, хірург. Він зможе визначити, чи можна обійтися при грижі білої лінії живота лікуванням без операції, чи є прямі показання до хірургічного лікування.

Що таке біла лінія живота?
М’язи в організмі людини прикріплюються до кісток скелета і з’єднуються між собою за допомогою сухожиль та апоневрозів (природного продовження м’язових волокон). Посередині передньої черевної стінки утворюється тонка смужка зрощення сухожильних волокон – біла лінія живота.

Біла лінія живота умовно названа так через колір тканин, що її утворюють. На цій серединній лінії, від мечоподібного відростка грудини до лонного зчленування, сходяться разом сухожильні (апоневротичні) волокна широких м’язів живота. Зазвичай ширина білої лінії не більше 3 см, при розбіжності м’язів (діастазі) вона може збільшуватися до 12 см. У нормі завжди там є кілька отворів, але невеликих. При певних анатомічних особливостях будови індивідуума, наявності факторів, що привертають:

• Зниження міцності сполучної тканини, наприклад при синдромі Марфана;
• Вроджена слабкість міжм’язового зрощення;
• При частому або постійному підвищенні тиску в черевній порожнині – при ожирінні, піднятті тяжкості, вагітності, тривалому, болісному кашлі, хронічних запорах;
• За наявності післяопераційних рубців у цій галузі в зазори між сухожильними волокнами по білій лінії живота починають потрапляти або передочеревинний жир (таку можна назвати передочеревинною ліпомою), сальник, або ділянки кишечника. Грижа може бути одиночною, коли випинання з’являється тільки в одному місці по білій лінії, або множинним. Розміри грижових воріт (патологічних отворів) варіюються від 1 см до 10-11 см.

Найчастіше з’являються епігастральні грижі (надпупкові). Грижа білої лінії живота надпупкова зустрічається більш ніж у 80% випадків. Рідше виявляють грижі параумбілікальні (пупкові), які у районі околопупочного кільця. Ще рідше грижі білої лінії живота підпупкові (тут щільність з’єднання м’язів велика, тому випинання з’являються нечасто).

Грижа білої лінії живота у дітей
Грижа білої лінії живота у дитини до 5 років трапляється рідко. У старшому віці ризик виявлення захворювання зростає, особливо у хлопчиків. З’являється грижа білої лінії живота у дітей частіше при вроджених дефектах, операція грижі білої лінії живота допомагає запобігти найнебезпечнішому ускладненню – утиску.

Але лікарі можуть відкласти проведення оперативного лікування, все залежить від розміру та вмісту грижі. Супутні інфекційні захворювання, тяжкі хронічні патології – привід відстрочки хірургічного лікування. У цьому випадку для профілактики подальшого збільшення дефекту показано носіння спеціального бандажу, масаж та лікувальна гімнастика. Але такі консервативні методи не в змозі усунути грижу білої лінії живота.

Спровокувати появу передочеревинної ліпоми може тривале респіраторне захворювання, що супроводжується кашлем (особливо кашлюк, бронхіальна астма). Запори також є одним з важливих факторів, що спричиняють.

Ознаки грижі

• Округле випинання, що з’явилися в незвичному місці (по серединній лінії живота), освіта під шкірою різного розміру;
• Випинання частіше болісне при пальпації. Велика інтенсивність болю може пояснюватися частим утиском нервів у грижових воротах;
• Нудота, блювання – з’являються, коли до складу грижового мішка потрапляють петлі чи стінки кишківника. Це порушує прохідність просвітом кишок їхнього вмісту.

Симптоми утиску
Пацієнтам з грижами білої лінії обов’язково треба знати симптоми утиску, щоб, за її появи, негайно звернутися за екстреною медичною допомогою.

• Наростаючий біль у ділянці випинання;
• Відсутність дефекації (стула) – який завжди;
• відсутність виділення кишкових газів;
• Кров у блювотних та калових масах;
• Наростаюча нудота;
• Різке погіршення самопочуття – у комплексі з названими ознаками;
• Грижа перестає вправлятися в лежачому положенні.

Операція та інші методи лікування
Видалення грижі білої лінії живота можливе лише хірургічними методами – герніопластикою. У пацієнтів з грижею білої лінії живота історія хвороби може бути тривалий період застосування народних засобів від грижі білої лінії живота. Такі методи лікування в кращому випадку приносять нульовий результат, найчастіше ігнорування способів офіційної медицини для терапії захворювання призводить до збільшення розмірів грижового випинання, розвитку спайкових та запальних змін у ділянці грижового мішка.

Найдієвіший спосіб позбутися хвороби – операція з видалення грижі білої лінії живота (герніопластика). При проведенні операції, під наркозом, хірурги усувають спайки, перешкоди для вправлення грижі в черевну порожнину, вправляють вміст грижового мішка. А потім проводять ушивання дефекту (отвори) у листках апоневрозу. Залежно від стадії хвороби, розміру грижових воріт, стану прилеглих тканин та особливостей пацієнта можуть застосовуватися:

• Натяжна герніопластика. Застосовуються власні тканини пацієнта. Простіше кажучи, проводиться дублювання (нашарування) листків апоневрозу один на одного у місці випинання. Таким чином зміцнюється з’єднання тканин у місці колишнього грижового випинання, зменшується діастаз (розбіжність) м’язів передньої черевної стінки. У кожному випадку, індивідуально, хірург може вибрати таку тактику як найкращу. Метод застосовується при невеликих неускладнених грижах. Його суттєвим мінусом є можливість рецидивів (повторів грижі), через натяг у області післяопераційного рубця та слабкості навколишніх тканин.
• Ненатяжна герніопластика. При цій операції для зміцнення черевної стінки беруться спеціальні біологічно інертні (безпечні для організму) синтетичні ендопротези – сітки. Сітку закріплюють за допомогою швів навколо грижових воріт та у місцях «потенційного ризику», ослаблених апоневротичних з’єднань. Таким чином формується посилений каркас їх синтетичної та власних тканин пацієнта, що перешкоджає грижовому випинанню. Метод дуже надійний та дає низький відсоток рецидивів.

Ціна операції може значно відрізнятися залежно від розмірів грижі, наявності ускладнень та методів хірургічної корекції, що застосовуються.

Відновлення після операції
У ранній період, під час перебування у стаціонарі, слід різко обмежувати навантаження на м’язи у сфері шва. Щоб не викликати його розбіжності. У міру загоєння, місце зшивання рубцюватиметься, одночасно підвищуватиметься міцність тканин в області рубця, тоді можна буде значно розширити обсяг рухів. Після зняття швів (зазвичай на 8-12 день) у пацієнта з’являється можливість повноцінно приймати душ. У людей похилого віку, осіб із супутніми захворюваннями, період загоєння може збільшитися до 2-х тижнів і більше.

Залежно стану організму, стадії хвороби, обсягу виконаних хірургічних заходів, період відновлення може становити від 1 до 6 тижнів. Час початку трудової діяльності після операції грижі білої лінії живота залежить від роду робіт, що виконуються (наприклад, при значних фізичних навантаженнях приступити до роботи можна буде не раніше ніж через 1,5 місяця).

Грижа білої лінії живота дієта після операції повинна запобігти зайвому освіті кишкових газів і запори (з раціону виключаються бобові, капуста, газовані напої, жирна, гостра або копчена їжа, високовуглеводна їжа, випічка з борошна вищого гатунку, здобні хлібобулочні вироби, пі. алкогольні напої). Для відновлення мікрофлори, поліпшення перистальтики на фоні застосування антибіотиків корисно вживати кисломолочні продукти, продукти, багаті негрубими волокнами, клітковиною.

Діагностика
Крім обстеження хірурга можуть знадобитися результати рентгенографії шлунка та кишечника; езофагогастродуаденоскопії; герніографії та КТ органів черевної порожнини. Грижа білої лінії живота: на УЗД лікар може визначити склад грижового мішка, віддиференціювати грижу від новоутворень шкіри та оцінити стан тканин.